Онлайн чтение книги Мартин Боруля
ЯВА VII

Входять Мартин i Палажка.

Мартин. Ну, годi, ну, не сердься, душко, а то ти i при гостях надмешся, як гиндичка!.. Я вже згоджуюсь: нехай первого охрестять твої куми, а другу дитину мої…

Палажка. Отак добре! Як так, то я вже не сердюсь… Натомилася з обiдом, а тут ще й через сварку… Ну, обiд, слава богу, готов…

Мартин. А ти чого тут виснеш?

Омелько. Та я достав галанської сажi, хотiв паничевi чоботи почистить, а вiн пiшов у корчму… Мартин. Чого? Омелько. Похмелиться.

Мартин (пiдступа до нього). А ти почiм знаєш? Га? Хiба вiн тобi казав, що йде похмелиться? Звiдкiля ти це узяв?

Омелько. Та я так догадуюсь, а вiн казав - дiло є до жида.

Мартин. Н-ну! Не такий сьогодня день, а коли я тобi зубiв не повибиваю за твої речi, то не я буду!.. Так i ляпнеш, що в голову влiзе. У чиновникiв у кожного є дiло до жида! Бiжи поклич його зараз, скажи - гостi збираються, будемо обiдать. А Марисi не бачив? Омелько. У садку сидять. Мартин. Гукни й на неї, щоб iшла.

Омелько пiшов.

Палажка (у дверi). Дiвчата! Готуйте стiл! Мартин. Що ж це нема гостей?

Входять дiвчата i пораються коло столу.

Палажка. Кого ж ти кликав?

Мартин. Дульського, Протасiя, Сидоровича, Рачлинського, з жiнками, з дочками, - набереться доволi.