Read Manga Mint Manga Dorama TV Libre Book Find Anime Self Manga GroupLe
Гарнитура: Тип 1 Тип 2 Тип 3 Тип 4 Тип 5 Тип 6 Тип 7 Тип 8
Размер: A A A A A A

Онлайн чтение книги Мартин Боруля
ЯВА VIII


Входе Дульський з жiнкою.

Дульський. Здоровенькi були! Мартин. Просимо, просимо…

Жiнки цiлуються, сiдають i тихо балакають.

Дульський. Ну, поздоровляю тебе! Дай боже дiждать онукiв!

Мартин. Спасибi!

Входе Протасїй з жiнкою, двома дочками. От i Протасїй з сiмейством.

Дульський ховається мiж бабами.

Протасїй. Всього доброго вам у хату! (До Мартина.) Голова трохи болiла пiсля вчорашнього… А добре спiва гражданський офицер, твiй зять! Я ше як жив на Дiдовiй Балцi… А там здавна осiвся Кирило Гарболiнський, вiн був, кажуть, маркитантом в тисяча вiсiмсот двадцять дев'ятому году i нажився здорово: свiй табун коней, пар сорок волiв, корови, вiвцi… тодi не так ще сутужно було на землi, як тепер… А ми держали сад i став графа Рип'яшинського, на одкупi… Сад був чудесний… Одних груш, бувало, в Херсонщину фур десять одiшлемо, а скiлько свинi поїдять, та доволi того з тебе, що ми тодi вигодували десять кабанiв, та якi кабани!..

Тимчасом як Протасїй говоре, входе ще Сидорович з жiнкою, здоровкаються, жiнки цiлуються; входе Марися; Сидорович глянув на Протасiя, махнув рукою i пiшов до Дульського. Слуха один Мартин, которий теж покида Протасiя, i той, смазавши слiв десять на вiтер, замiча, що нiхто його не слуха, замовк i в цей мент побачив Дульського.

Ага! Дульський вже тут! Пане Мартине, а скоро будем обiдать?

Мартин. От зараз прийде панич наш, вiн пiшов трохи прогуляться…

Протасiй (Цульському). От ї добре, поки обiдать, я тобi скiнчу про церкву, - вчора недоговорив, хтось перебив.

Дульський (набiк.). Нiкуди вiд нього не сховаєшся, заговорить на смерть.

Входе Рачинський з жiнкою i ще гостi. Цiлуються. Протасiй застукав Дульського i розказує йому, а той тiлько головою хитає. Мартин почина нудиться: то в дверi вигляда, то на столi поправля, то жiнку манить до себе пальцем, шепчеться з нею, розводить руками, зве Марисю. Пiд кiнець монологу вiн зовсiм стурбований.

Протасiй. Так ото, знаєш, поїхали ми у Кременчук з Сидором Карповичем Жироїдовим, може, чув?.. Вiн лiт п'ятнадцять, а може, й двадцять буде, як умер в Яструбинцях… царство йому тебесне… Балка упала на голову i вбила його… славний чоловiк - яз 'ним спiзнався ще у Плисковi, iмiнiї графа Лопушанського, Лопушанський охотник був на всю округу… Я в нього достав собi хорта, та така була собака, що зайцьовi й писнуть не дасть… Поїхав у Плискiв до свого давнього знакомого Iвана Жука, а ста рий Жук i каже: шкода, млин стоїть, поправляють. Нiчого робить, стали ми годувать воли, а тут прийшов Сидор Карпович - вiн пiдрядився в Розлогах, у Херсонщинi, строїть церкву i ото попросив мене поїхать з ним у Кременчук лiсу куповать. Дiло було напровеснi. Не доїжджаючи Кременчука, є город Крилов, а там живе давнiй мiй приятель, ще й кум - Супостатов. Лiсом торгує. Ми з ним у вен-герську кампанiю 16 познакомились, я хрестив з його жiнкою дочку у Митрофанова, - може, знаєш? Єлена Вiкентьєвна…

Входе Омелько.

Омелько. Оказiя, пане…

Мартин. А що? Де панич?

Омелько. Подався у город.

Мартин. Як?

Омелько. Наняв Шулима, i той його повiз на своїй коняцi у город.

Мартин. Брешеш, iроде!!

Омелько. Побий мене бог! Я сам бачив, як виїхав з двору, ще й сказав менi: кланяйся своєму пановi, скажи, щоб не ждали мене бiльш нiколи… Я, каже, пошуткував!.. Жид ударив кобилу батогом, повозка заторохтiла, i я бiльш нiчого не чув.

Мартин. О господи! Що ж це? Насмiшка? Не може статься, тобi так здалося!

Омелько. Та нехай менi повилазять! Коли не вiрите, то спитайте Голду.

Мартин хватається за голову i сiда, гостi сполошилися, шепчуться.

Дульський. Ходiм, панове, бачите - чоловiк у такiй оказiї, чого нам тут стирчать.

Виходять.

Перший гiсть (на вiдходi). От тобi й заручини…

Другий гiсть. От тобi й чиновний жених… Ха-ха!


Протасiй. То я тобi другим разом розкажу. Прощайте!

Всi виходять.

Мартин (вскакує). Осудовисько! На весь свiт осудовисько!! Палажко! Що менi робить? Що нам робить?..

Палажка (обнiма Марисю). Бiдна моя дитина! Ославив, покинув!.. (Плаче.) Хто тебе вiзьме тепер?..

Мартин. Цить!! Я йому так не подарую!. О мiзерний, о паскудний! Кипить моя кров!.. Кипить!! Менi страм, дочцi страм!.. Перед усiма дворянами страм… Нi! Я ж i тобi, я ж i тебе… (Бiжить до дверей i гука.) Омелько!

Омелько. Я тут, ось.

Мартин. Сiдлай менi Рака, а сам сiдай на Блоху.

Омелько вийшов.

Палажко! Достань гарапник, давай шапку!


Палажка. Опам'ятайся, що ти робиш?..

Мартин (тупа ногами). Не питай!! Роби, що велю!

Палажка пiшла.

Я ж на твоїй спинi всю свою обiду випишу!.. Я ж тобi…

Марися. Папiнька…

Мартин. Мовчи! Геть пiшла!

Марися вийшла.

Не будеш ти славить, а будеш ти струпи гоїть!


Палажко! Давай шапку, давай гарапник!.. О, злiсть мене задавить… Омелько! Мерщiй!

Входять Омелько з середнiх дверей, Палажка - з бокових. Палажка подає шапку i гарапник.

Омелько. Готово!

Мартин (надiва шапку, бере гарапник). Бери i ти батога, за мною! Я ж з тебе зроблю писанку!.. Я ж тобi покажу, як шуткувать з дворянином!

Мартин i Омелько виходять. Палажка обнiмає Марисю, плачуть. Завiса.


Читать далее

Отзывы и Комментарии
комментарий

Комментарии

Добавить комментарий