Онлайн чтение книги Мысли и мечты
ДО ТОВАРИША

Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі,

Як про вас я спогадую, хвора?

Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі,

Так обом нам бракує простора.

Ох, тепера мене у недолі моїй

Не один добрий друг потішає:

«Не годиться журитись в пригоді такій,

Адже іншим ще гірше буває!»

Та які се слова і даремні, й нудні,

Хоч порадники щирі й охочі.

Якби знали сі люди, які то сумні

Дні без сонця, без місяця ночі!

Та ще гірше, ніж болі й неволя тісна,

Ся єдиная думка вбиває,

Ся розвага людська і ганебна, й страшна:

«Адже іншим ще гірше буває!»

В тім і жаль, що, хоч би ми черпати могли

Непомірними чашами горе,

Скільки б ми таких кубків гірких не пили, –

Ще зостанеться цілеє море.

В тім і лихо, що, скільки б вінків не плели

Для робітників діла і слова,

Скільки б терну на тії вінки не стяли,

Ще зостанеться ціла діброва.