Read Manga Mint Manga Dorama TV Libre Book Find Anime Self Manga GroupLe
Гарнитура: Тип 1 Тип 2 Тип 3 Тип 4 Тип 5 Тип 6 Тип 7 Тип 8
Размер: A A A A A A

Онлайн чтение книги Мартин Боруля
ЯВА I


За столом сидять Мартин, Гервасiй i Матвiй.

Гервасiй. Так от яке дiло, пане Мартине: ти знаєш, що я чоловiк не бiдний, Микола у мене один, то. й вiн не буде бiдувать; а в тебе одна дочка… Мiй Микола i твоя Марися умiстi виросли i полюбили одно другого, а ми з тобою давнi приятелi… То як ти скажеш: чи не поженимо ми своїх дiтей? Нехай давня наша приязнь закiнчиться весiллям наших дiток!..

Матвiй. I яз охотою потанцюю на весiллi свого хрещеника! Ану, Мартине, рiшайте, бо менi вже й танцювать схотiлось!

Мартин. Так-то так, приятелю мiй, я знаю, що ти не бiдний, i, може, справдi дiти нашi любляться, та не випада тепер вiддать менi Марисю за твого Миколу.

Гервасiй. Чого так?!

Мартин. Дочка моя дворянка, а твiй син… нi дворянин, нi чиновник… так не приходиться дворянцi йти за простого хлiбороба, я тепер на такiй линiї…

Гервасiй. Он що! Я тебе, Мартине, не пiзнаю: поки ти не ганявся за дворянством, був чоловiк, як i всi люде; тепер же десь тебе вкусила шляхетська муха i так дворянство у тебе засвербiло, що ти рiвняєш себе з Красовським…

Мартин. Що менi Красовський! Я сам уродзоний шляхтич! Красовський був безштанько, i батько його так само сидiв у Шадурського на чиншi, як i ми; а що вiн женився на дочцi Шадурського i через те зробився державцем, то це ще не велика жеч! I мiй Степан, бог дасть, дослужиться до чина та жениться на Тридурськiй, i ми зовсiм тодi порiвняємся з Красовським!

Гервасiй. Далеко ходить! Красовський вчений, лiкар, Красовський державець, а ти надимаєшся через силу, щоб з ним порiвняться, бундючишся дутим дворянством, з добра-дива посварився з ним, - вiр менi, що як будеш отак роздувать свiй гонор, то Красовський з'їсть тебе!..

Мартин. Подавиться, пане Гервасiю, подавиться - я глевкий!

Матвiй. Глядiть, щоб вiн вас не пiдпiк, ха-ха-ха!

Гервасiй. Що ж ти тепер зробиш? От вiн не хоче, щоб ти сидiв на його власностi, - i вибирайся! А сам не пiдеш - пiд руки виведуть, за ноги витягнуть, викинуться за межу зо всiм збiжжям! Що. там рiвняться!..

Мартин. Мене викинуть? Мене за ноги витягнуть з прапрадiдiвського грунту?! О-о!.. Та хто посмiє? А стрiчний iск, а апеляцiя? Я його ще в острог посадю за обiду, я правду судом одшукаю, я йому покажу, яке я бидло i яке теля мiй син!

Гервасiй. Ти ослiп од дворянства! I поки ту правду знайдеш, то все хазяйство профиськаєш i все-таки нiчого не доб'єшся, i Красовський тебе випре звiдцiля!

Мартин. Не дiжде! Не будь я Мартин Боруля! Мав би все хазяйство сплюндрувать, а докажу Красовському, докажу, що я такий самий дворянин, як i вiн. (Б'є себе в груди.) Уродзоний шляхтич Мартин, Генадiєв син, внук Матвiя Кардова, правнук Протасiя Гервасiєва, Боруля з сином Степаном, герба Тшiвдар!.. О, стокроць дяблiв* його мамцi i його татковi!

Гервасiй. Гай-гай! Та ще й зелененький! Герб?.. А звiдкiля, що означа те слово Тшiвдар, ти сам не знаєш.

Мартин. А нащо менi знать? Герб - то єсть знак шляхетського достоїнства!

Гервасiй. Де вже нам носиться з гербами! Правда, що ми всi шляхтичi i всi дворяни, тiльки щабльовi.

Матвiй. Ха-ха-ха! Щабльовi? Як-то, пане Гервасiю, щабльовi?

Гервасiй. Такi, виходить, маленькi, що повипадали крiзь щаблi своїх не вшитих лубками возiв i розгубились… Одно слово, голопуза шляхта!


Матвiй. Ха-ха-ха!

Мартин.-Може, ти й щабльовий, i голопузий шляхтич, а я уродзоний! Не вiриш? У мене е копiя з протоколу депутатського собранiя, коли хочеш- покажу; Я i сам не знав, а тепер довiдався, що прапрадiд мiй був стражником та-моженог-о скарбу i на його бумагах пiдписаний сам суперетендент Севастян Подлевський… от що! I у Красовського не кращi бумаги.:

Гервасiй. Що там бумаги! Краеовський на лiкаря вивчився, то йому i шляхетство пристало. Тепер вiн їздить у калясi, його вже крiзь щаблi не протягнеш, а бумаги - тьфу! I в мене було їх доволi, а тiлько я переконався, що нам дворянство так личить, як коровi сiдло.

Мартин. Може, ти й корова; а мiй прапрадiд…


Гервасiй. Був,стражник? Чув! А мiй був пiдкоморий!


Мартин. Твiй пiд коморою тiлько сидiв, то iнша жеч…


Гервасiй. А твiй стерiг тiєї самої, комори, де. мiй сидiв?.


Матвiй. Ха-ха-ха! Та буде, панове, а то ще полаєтесь:! Цо там по титулi - коли нема нiц в шкатулi!.. Краще,пане Мартине, вiддайте Марисю за Миколу та зап'ємо могорич!

Мартин. Нi, пане Дульський… У мене, слава богу, є i в шкатулi… Я на другiй линiї…

Гервасiй. Вiн дворянин!


Мартин. Щоб ти знав!

Гервасiй. Горе з такими дворянами! А по-моєму, хто вчену голову; має, то дворянин, а вже як неграмотнi дворяне, то…

Мартин. Я неграмотний? Вибачай! То ти неграмотний, бо умiєш тiлько молитви читать, та й то по батькiвському молитвенику, а по чужому не втнеш!.. А я й скоропись розбираю. Гервасiй. По батькiвському молитвенику теплiше молиться.

Матвiй. Ну, годi, панове, бо я бачу, що посваритесь! Що там до титулу, якщо немає нiчого в гаманцi!..

Гервасiй. I справдi! Як наше не в лад, то ми з своїм назад!.. Прощайте, пане уродзоний! Тiлько глядiть, щоб не чухалися, як дворянство крiзь щаблi випаде. (Iде.)

Мартин. Не журись, у нас вози лубками вшитi!

Матвiй. От i не вгадав: думав могорич пить, а пiднесли дулю, - i нiс, здається, не свербiв.

Мартин. Чого ж, милостi просю: сiдайте, я зараз почастую, то одна жеч, а це друга.

Гервасiй. Де вже нам з дворянами за одним столом сидiть. (Пiшов.)

Матвiй. Прощайте, пане Мартине! Жаль, що так розходимось.

Мартин. Оставайся, закусимо.

Матвiй. Нехай другим разом, а тепер не приходиться: умiстi прийшли, умiстi й вийдем… Iще раз скажу: жаль, що ви не вiддаєте Марисю за мого хрещеника, славний парубiяка…

Мартин. Я й сам знаю… так не рiвня по званiю.

Матвiй. До зобачення! (На вiдходi.) Може, ще роздумаєте i на тройцю потанцюємо! (Пiшов.)


Читать далее

Отзывы и Комментарии
комментарий

Комментарии

Добавить комментарий