Онлайн чтение книги Мартин Боруля
ЯВА IV

Входе Нацiєвський, одягнений у сюртук з куцими полами. Рукава з буфами, коло плечей ужчi,. а бiля руки ширшi. Штани широкi, трубою, коло чобота зовсiм узенькi. Жилетка червона, двобортна, без манишки, з мiдними пугвицями, шия пов'язана чорним шовковим платком.

Нацiєвський. З добрим утром, Марина Мартиновна, як спалось-спочивалось?

Марися. Лягли легко, встали ще легче; а ви як? Здається, i лягли важко, i встали тяжко…

Нацiєвський (набiк). Зразу збрила! (До Марисi.) О, яка ви гострая i строгая!.. (Бере гiтару i побренькує.) Нам з привички. Iнчий раз, як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш, одначе дiла за нас нiхто не робе!.. А ви вишиваєте?

Марися. Нi, я не вмiю, так сидю, батько звелiли вас пiджидать за п'яльцями, щоб ви подумали, що я баришня…

Нацiєвський. А хiба ви не баришня?

Марися. Не знаю, як вам здається… Я проста дiвчина, мужичка, нiчого не вмiю; я умiю жать у полi, громадить, мазать, корiв доїть, свиней годувать… Подивiться, якi у мене руки…

Нацiєвський. I разпрекрасно! А як вийдете за мене замiж - iбо ми вже з папiнькою вашим сiє дiло покончили, не знаю, як ви, - тодi не будете жать, найдеться друга робота, болєє благородная… i руки побiлiють… А по вечорам я буду вам грать на гитарi. Буде весело, у мене знакомих доволi…

Марися. Я за вас не хочу замiж, то татко мене силують, а я вас не люблю…

Нацiєвський. Як побрачимся, тодi полюбите!.. Любов - ета злодiйка приходить зря, сьогодня нєт єйо, а завтра вот она! Та ви ще мене не знаєте! (Б'є акорд на гiтарi i спiва.)

"Гандалер молодой,

Взор твой полон огня,

Я стройна, молода,

Не свезешь ли меня?

Я в Риальто спешу до заката.

Видишь ли пояс мой

С жемчугом, с бирюзой?

А в средине его

Изумруд дорогой?

Вот тебе за провоз моя плата!"

"Нет, не нужен он мне,

Твой жемчужный убор:

Ярче камней и зв зд

Твой блистательный взор, -

Жажду я одного поцелуя!"

У нас многiя баришнi од меня тають, i ви розтаїте.

Марися. А я чого буду таять, я не снiг.

Нацiєвський. Ну, розтопитесь…

Марися. Борони боже! Хiба я смалець?..

Нацiєвський. Ха-ха-ха! Остроумно! Одно слово, полюбите мене - ручаюсь.

Марися. О нi! Ви менi противнi…

Нацiєвський. Ето даже обiдно, iбо я всегда правiлая женщинам… Почему же у вас такая злость протiв меня?

Марися. Я вас не люблю i прямо вам кажу, а ви таки лiзете у вiчi, от через це ви менi противнi.

Нацiєвський. Та нєт! Ето ви шуткуєте!.. Ето ви говорiте по той простой причинi, что мало знаєте меня; а когда вийдете замуж, присмотрiтесь i апробуєте - как пишется в журналах, - тогда другоє скажете!.. А тепер заключим наш разговор поцiлуєм, как жених i невеста. Спiває.) Жажду я одного поцiлуя!.. Позвольте!

Марися. Цього нiколи не буде! Менi легше випить оливи з мухами, нiж вас поцiлувать! Душа моя до вас не лежить, i очi мої не стрiнуться з вашими; а коли ви й пiсля цього все-таки хочете, щоб мене присилували за вас замiж, то знайте: я люблю давно другого, чуєте? Люблю другого, йому слово подала, i не розлучить нас нiхто - хiба могила, а за вас я тодi вийду замiж, як у спасiвку " соловейко заспiває! От вам уся моя правда. I нiчого нам балакать, розмiркуйте гарненько i бiльше до нас не приїздiть; а тепер - прощайте! (Хутко виходе.)