Онлайн чтение книги Мартин Боруля
ЯВА IV

Входять Палажка, Гервасiй i Протасiй.

Палажка. Стьопа! (Обнiма i цiлує його.) Що? Бачив батька?

Степан (зiтхнувши). Бачив.

Палажка (через сльози). Як смерть… як смерть.

Гервасiй. Заспокойтесь, заспокойтесь, - сльозами не поможете.

Степан. Здрастуйте, Гервасiй Семенович! Протасiй Матвiйович!

Гервасiй. Здоров, козаче, здоров!

Чоломкаються.

Протасiй (чоломкається). Як же служебнi дiла?

Гервасiй (побачивши Миколу). А ти чого тут опинився?

Микола. Почув, що Степан приїхав.

Палажка (до Гервасiя). Заходьте ж, Гервасiй Семенович, прямо сюди.

Гервасiй. Може б, попереду ви йому сказали, щоб не стривожить.

Палажка. Ну-ну, добре, я скажу. (Пiшла.)

Гервасiй. А що ж, Степан Мартинович, скоро столоначальником будеш?

Степан. Де там! Я вже не служу, Гервасiй Семенович.

Гервасiй. Ну?!

Степан. За штатом остався.

Гервасiй. О?! Чув, чув, - менi казав Красовський, що земський суд скасували. Так ти, виходить, лишнiй!

I нащо тобi та служба? Чи багато ж ти там брав жалування?

Степан. Два годи нiчого не получав, а оце на третiй, по розкладцi, два з половиною у мiсяць назначили.

Гервасiй. Два з половиною?! Господи! Здоровий, молодий чоловiк два годи дурно сидить, а на третiй у мiсяць получа два з половиною!!

Протасiй. Я ще, як служив у покiйного землемiра, Харитона Харитоновича Кацавейченка, вiн жив у Трахтомировi, на Дворянськiй вулицi, в будинку… дай бог пам'ять… в будинку графа…

Гервасiй (маха рукою на Протасiя i перебива його). Послухай мене, Степане, покинь ти думку про чиновника! Зовсiм одурiв старий: робiтниковi плате на своїх харчах тридцять рублiв, а сина, замiсть того щоб привчать до хазяйства, вiддав у службу - байди бить!.. Тепер не тi часи, з твоєю наукою далеко не заскочиш. I все то дворянство наробило. I батька треба збить, щоб вiн з дворянської зарубки зскочив, бо все хазяйство пiде прахом, а чиновника з тебе не буде…

Степан. Та я вже набив руку, Гервасiй Семенович, деякi бумаги i сам умiю писать…

Протасiй. Покiйний землемiр Кацавейченко…

Гервасiй (не слуха Протасiя, до Степана). Плюнь ти на це дiло! Батько старий, слабий, а одному синовi, мавши добре своє хазяйство, не варт тиняться по канцiлярiях i за два з половиною в мiсяць тратить здоров'я, зводить готовi грошi на одежу, на харчi… Добре, як дослужишся до чого путнього; а як так i вмреш канцеляристом, а хазяйства не навчишся, не привикнеш, - що ж робить пiд старiсть? От i тепер - за штатом, якби не було хазяйства, що його робить? Покинь, сину, берись за прадiдiвське рукомесло.

Степан. Та… воно… я й сам бачу тепер… я не вiд того… не знаю, як батько…

Гервасiй. От я з ним побалакаю.

Степан. Тепер не кажiть, Гервасiй Степанович, бо, борони боже, ще гiрше заслабне…

Гервасiй. Я знаю, коли сказать, тiлько не потурай батьковi, не шукай дворянства, усе буде гаразд.

Палажка (з дверей). Iдiть, Гервасiй Семенович!

Гервасiй iде.

Зрадiв старий, аж наче ожив трохи!

Гервасiй i Палажка пiшли.