Онлайн чтение книги Солдат-чародей Москаль-чарiвник
ЯВА IX

Тi ж i Михайло.

Михайло (голосно за лаштунками). Одчини, жiнко!.. одчини!

Тетяна (одчиняє). Що ти так галиш, неначе хто женеться за тобою?

Михайло (з досадою). Женеться! Так що ж, що не женеться? Так волос дибом становиться, i здається, неначе за шиворот хтось ловить. Та й недогарок погас.

Солдат (весело). Ну, хозяин, все ли так было, как сказано?

Михайло (ставить, що принiс, на стiл). Адже бач, що все так було! Курка печена, ковбаса пряжена пiд боднею найшлися, та ще либонь i в наших мисках… (Пiдозрiливе). Жiнко!

Тетяна. От тобi й раз! Всi люди на однiм базарi купують миски i в одних гончарiв, то i миски однаковi!

Солдат. Ты вздор замолол, хозяин. Я лучше знаю все это. Выпьем-ка по одной перед ужином. (Наливає й п'є). Здравствуй, хозяин.

Михайло (наливає i п'є). Здоровi були, господа служба! (їдять з солдатом ковбасу).

Михайло. Жiнко, голубко, люба Тетясю! Чи нема чим запити смачної сеї ковбаси?

Тетяна. Чим же ти зап'єш? Хiба водою?

Михайло (наказуючи). Нi, не водою, а оставалась пляшка спотикачу. Пiди ж, принеси, коли не вичастувала з ким.

Тетяна. Та єсть же. Кого б то я мала без тебе частувати! (Виходить).