— Шеф! Одержано нове повідомлення…
— Давайте сюди!
Шеф таємної поліції Габер підсунув до себе кілька журналів, якісь листки і хутко почав розглядати їх.
Агент 23 — японець Осіма — з подивом бачив, як завжди спокійне і врівноважене обличчя шефа починає покриватися червоними плямами. Вилиці заходили під жовтою шкірою — це було ознакою великої злості або незвичайного хвилювання.
Нарешті, Габер підняв лице. Кілька секунд— і ніхто б уже не зміг подумати, що цей чоловік так сильно хвилювався. Шеф опанував себе і зовсім спокійно сказав:
— Все ясно! Сумнівів нема! Державна зрада…
— Я згоден з вами, — відповів агент.
— Закриту машину!
— Слухаю.
Агент вийшов.
Шеф знову заглибився в журнали і папери, які приніс Осіма.
— Такий інженер, — пробурмотів він. — Ніколи б не подумав. В біографії — нічого підозрілого! А в дійсності — бачиш!.. Значить — хитрий і підступний ворог! Все! Сумніву не може бути! Військовий трибунал!..
В телевізорі засяяв екран, показалося обличчя агента 23.
— Машина готова, — сказав він.
— Іду, — відповів шеф і, захопивши папери, вийшов з кабінету…
Через хвилину чорний лімузин мчався вулицями в район передмістя. Суцільні квартали закінчились, і по боках бетонованої автостради виглядали з пишних субтропічних садів білосніжні котеджі.
Лімузин повернув до одного з них і зупинився перед входом. З нього вийшли шеф і Осіма.
— Він дома? — запитав Габер.
— Так! — відповів агент.
— Нічого не підозрює?
— Як не дивно, але ні! Хитрий агент…
— Так. Напевне! Ходімо!
Вони піднялися по сходах, зайшли до невеликого залу. Назустріч їм піднявся з крісла сивий, високий лакей.
— Інженер дома? — запитав шеф.
— Так! Але він працює і в такі часи не приймає! — відповів старий.
— Справа термінова! — різко сказав шеф і відкрив двері до кабінету. За ним зайшов Осіма.
Почувши стук дверей і голоси, з крісла біля широкого письмового стола встав інженер — середнього росту чоловік з худорлявим лицем, на якому виділялися очі, що горіли сірими вогниками. Ці очі, над якими нависали густі брови, що зрослися на переніссі, справляли дивне враження, ніби у інженера не все гаразд з психікою…
— Чим можу бути корисним, сеньйор Габер? — запитав інженер, здивовано піднявши брови.
— Інженер Коріні, — серйозно сказав шеф. — Ми вас заарештуємо. Ви обвинувачуєтесь в державній зраді.
— Не може бути! — засміявся інженер. — Ви жартуєте! А втім, якщо це не жарти, то дурний наклеп!
— Я так не вважаю! — сухо сказав Габер.
Коріні хвилину допитливо дивився на шефа і його агента, потім промовив:
— Гаразд! Я спокійний! Їдемо!..
Клацнули наручники..
Через кілька хвилин чорний лімузин мчав назад…
Нецензурные выражения и дубли удаляются автоматически. Избегайте повторов, наш робот обожает их сжирать. Правила и причины удаления