Онлайн чтение книги Мартин Боруля
ЯВА V

Нацiєвський, а потiм Мартин i Палажка.

Нацiєвський (один). Любить другого… Положим, єжелi только любить, то це крупний пустяк, но єжелi любов з фiналом… Це для меня мучiтєльно будить i позорно даже!.. Впрочем, до свадьби далеко, ми i ето разузнаем; а отказаться i перед вiнцем можна… Как би я не вскочiл у корито!

За коном голос Мартина: "Так я хочу!" Голос Палажки "А я не хочу!"

Голос отца i матерi… один - хоче, другий - не хоче. Желательно послушать, об чом спор? Наверно, про меня… Сюда, здається, iдуть! Сховаюсь. Де б же?.. Тут нема мiсця… А, в етоиг комнатi, де спав, бiля дверей є шкап, за шкапом стану. (Пiшов.)

Входять Палажка i Мартин.

Палажка. Не хочу, не хочу я твоїх кумiв!..

Мартин. Цс-с! Дурна! (Iде на пальчиках до дверей i загляда.) Нема. Пiшли, мабуть, з Марисею на проходку у садок. Так не буде, як ти, душко, кажеш! Кумом вiзьмемо Лясковського, - чоловiк значний i нужний, а кумою буде генеральша Яловська - вона крижмо хороше дасть…

Палажка. Та кажу ж тобi, що я не хочу нi Лясковського за кума, нi Яловської за куму.

Мартин. У Лясковського дiтей нема, багатий, вiн i дитину воспитає по-дворянськи.

Палажка. Якраз! Такий скупий та буде вiн тобi пеклуваться про чужу дитину? Менi страшно на нього й глянуть. Краще ми вiзьмемо кумом Гарбузинського, а за куму Трщинську.

Мартин. От вигадала! Ну, Трщинська ще нiчого кума, а в Гарбузинського своїх десятеро, чого вiд нього можна сподiваться для хрещеника?

Палажка. I нiколи ти менi не уважиш; я ж згодилась, щоб хлопчика звали Матвiєм, а ти уваж за кумiв.

Мартин. Та не уважу! Лясковський полковник, а Гарбузинський копитан,

Палажка. Та нехай же тобi чорт, коли так! Вибирай собi сам кумiв, нiчого було й питать мене! (Iде назад.)

Мартин. Куди ж ти, стривай!

Палажка. Нiколи менi, через тебе порося ще перепечеться! Бери собi кого хочеш. (Пiшла.)

Мартин (iде за нею). Ти ж розмiркуй… Нiчого в чинах не тяме (Пiшов.')